?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Шавронська Євгенія Зінов"ївна:
"...вона дружила з одним хлопцем,"Чорноморець" з Хорева.Його арештували і вроді він став співпрацювати з
совєтами".


Басюк Євген Михайлович (14.04.1922, с. Хорів Острозького р-ну Рівненської обл. – після 2005 р., Росія). – пopyчник УПA (зі старшинством вiд 24.04.1944 p.) Псевдо: "Чорноморець", "Компанієць".

З селянської родини. У 1936 – закінчив семирічну школу. Навчався в Ковелі у слюсарній школі, але не закінчив її через бідність. У 1938 у зв'язку із подіями на Закарпатській Україні, він виїхав до Галичини і спробував нелегально перейти на територію Закарпаття. Був затриманий, доставлений до м. Хуст. Там його допитали в українській поліції та штабі "Карпатської Січі" і передали під опіку середньої школи.

У лютому 1939 р. командування "КС" направило його на навчання до підофіцерської школи. Невдовзі він взяв участь в боях з угорцями, був поранений і потрапив у полон. Перебував у таборі м. Ніред-Газа до червня 1939. У липні 1939 р, його разом з іншими українськими полоненими угорці передали німцям. Є.Басюк опинився у Відні, де спочатку лікувався у санаторії (до жовтня 1939 р.), а потім вчився у німецькій офіцерській школі, створеній за участю Проводу ОУН. Там у грудні 1939 р. він вступив до ОУН.

Закінчивши у листопаді 1940 р. школу і отримавши звання лейтенанта німецької армії, Є. Басюк поїхав у місячну відпустку до Кракова, Після неї, виконуючи вказівки своїх організаційних керівників, він не пішов на службу до німецької армії, а став фактично безробітним і до початку війни Німеччини з СРСР отримував фінансову допомогу від УЦК.

У липні 1941 р. він повернувся до рідного села. Приблизно через місяць Рівненський обласний комендант легальної української молодіжної організації "Січ" "Остап" призначивйого комендантом цієї організації по Гощанському району. Однак вже через три дні німці її розігнали, і з вересня Є. Басюк працював експедитором у кооперативі у м. Острог, а згодом знову повернувся додому.

У березні 1942 р. його заарештувала німецька поліція за звинуваченням у приналежності до ОУН і дезертирстві з німецької армії. До листопада 1942 р. Є. Басюк перебував у в'язниці в Рівному, був заочно засуджений до смертної кари та переведений до концтабору поблизу с. Шубків Тучинського району Рівненської області, звідки разом з іншими 25-ма в'язнями через 2 тижні втік. Переховувався у батька та інших родичів.

23.03.1943 р.за вказівкою військового коменданта Рівненського надрайону "Олега" приступив до формування загону УПА в точевицьких лісах на Рівненщині. Спершу відділ складався з 6 чоловік, станом на 12.04. – 35 чол., на 18.04. – 65 бійців.

19.04.1943 р. відділ "Чорноморця" разом з відділом "Сталевого" (А.Шеремета) силою в 120 чол. мав бій з німцями й угорцями (біля 100 чол.) у с. Будераж, який тривав 3-5 годин. Ворогам надійшло 10 машин підмоги і вони почали наступ з 3-х боків. Загін "Чорноморця", розділившись, відступив, залишивши 7 убитих (за даними повстанців, вороги втратили 15 вбитих).

16.05.1943 р. у с. Новомалин, куди з 1-єю чотою вирушив на роззброєння німців, Басюк мав інший бій з німцями, у якому отримав 12 поренень (у груди, плече, ліву ногу), вбивши тільки 1 німця. Лікувався в повстанських шпиталях в Точевицькому лісі та на півночі Рівненщини. Після операції направлений в с. Великий Стидин Степанського р-ну для одужання.

По одужанню Є.Басюк виїхав на територію Південної групи УПА на посаду інструктора підстаршинської школи (начальник школи "Балабан"). У кінці вересня—на поч. жовтня 1943 р. почав формувати сотню, яка бл. 15.11.1943 р. влилася в Здолбунівський курінь під командуванням "Ясеня" (М.Свистун).

Восени сотня "Чорноморця", а також сотня "Жука" (Й.Бричко), "Явора", "Жмайла" (М.Синогін) і боївка "Миколи" (В.Ткачук) мали запеклий бій з німцями і мадярами поблизу села Мощаниця Острозького району на Рівненщині. Німцям надійшла підмога із села Кривин Славутського району Кам’янець-Подільської обл. і повстанці відступили. У німців були великі жертви. Декілька мадярів потрапило у полон і їх знищили. Серед повстанців було вбито 5 чоловік.

На початку листопада 1943 р. на залізничному відтинку Оженин – Острог сотня Басюка провела ряд мінувань і засідок. Знищено кілька транспортів, здобуто 1 кулемет, 3 гвинтівки. 25. – 30.11.43 р. курінь "Ясена" брав участь у роззброєнні поліцаїв, евакуйованих зі Сходу, на шосе Дубно-Броди і Рівне-Дубно-Броди – роззброєно 400 чол.

Станом на 1.12.1943 р. курінь нараховував 260 чол. (відділи "Цимбала", "Тимошенка", "Степ"). 1.12.1943 р. – одним з відділів спалено в с. Куневі (на кордоні з Хмельниччиною, або йдеться про с. Кунин Здолбунівського р-ну Рівненської обл.) будинки, призначені до квартирування німцями. 3.12. 1943 р. – невдалий бій відділу "Цимбала" з червоними партизанами.

10.12. 1943 р. відділ "Тимошенка" потрапив в оточення козаків в с. Михайлівці, звідки вийшов з власними втрати 3 козаки, втрати ворога 20 чол. (здобуто 2 фінки, 3 гвинтівки). 13.12.1943 р. – вчинено засідки на німців під час їхньої акції на с.с. Ляхів (тепер Кутянка) і Малин, спалено розвідувальний літак, що загруз у болоті. Невдовзі Басюка призначено шефом штабу Здолбунівського куреня.

У березні 1944 р. отримав завдання вирушати на схід (Київська обл.) і перейшов у Кременецькі ліси, де завершував підготовку до рейду (сформовано зєднання “Холодний Яр” ). Став курінним у цьому з'єднанні. 23.04.1944 р з’єднання "Холодний Яр" (3 курені "Сторчана", "Вира" ("Докса") і "Компанійця" (Басюка) чисельністю бл. 1800 чол.) було передане УПА-Південь. 24.04.1944 р. Басюк брав участь у Гурбенському бою.

25.04. 1944 р. З’єднання вирвалоя з оточення через с. Бущу, підбивши 1 танк, і перейшло в Точевицькі ліси. Рухаючись через с.с. Плоске, Михалківці, Майків на с. Залізниця Межиріцького р-ну. У с. Залізниця 29.04.1944 р. повстанці мали важкий 8-годинний бій з підрозділами 19 бригади ВВ НКВС, в ході якого свіжомобілізовані бійці "Мамая" (приєднався до з’єднання 24.04) розбіглися, а повністю збереглися тільки полки "Панька" і "Вира", які відступили.

Курені УПА відійшли в с. Велика Клецька Межиріцького р-ну, де пробули до 9.05.1944 р. Далі перейшли в Куразький ліс Острозького р-ну, після чого курінь "Панька" – Київська обл., "Вира" – Вінницька, а рештки полку "Мамая" – в Кременецькі ліси. У цей час Басюка призначили начальником штабу з’єднання "Холодний Яр". Штаб тимчасово розташувався в Куразьких лісах, згодом перемістився в Точевицьких і Кременецькі ліси.

У червні 1944 р. штаб отримав завдання передислокуватися в Київську обл. (теперішня Черкащина). На території Житомирської обл. Басюк захворів і з частиною штабу повернувся на Кременеччину. У червні 1944 р. був присутній на нараді командирів у Точевицьких лісах (присутні "Леміш", "Еней", "Дубовий", "Ясен"). Учасник установчого з'їзду НВРО (17-18.07.1944 р., біля с. Дермань Мізоцького р-ну Рівненської обл.).

26.08.1944 р. отримав наказ іти на Черкащину на зустріч з "Ясеном". Перед відходом 5.09 відвідав матір у рідному селі, а 7.09 село було оточене, проте Басюку з охороною вдалося втекти. На привалі на березі р. Горинь на них напали і Басюка з рідним братом взяли в полон. Інший брат загинув під час сутички.

Є. Басюка було привезено до Рівного, а звідти етаповано до Києва, де він близько 10 днів перебував у в'язниці НКДБ УРСР. Погодився на співпрацю з НКВС. Очолював агентурно-бойову групу під псевдо "Кармелюк". Полюбляв носити форму капітана МДБ . Неодноразово тероризував і грабував мирне населення під час спецоперацій АБГ. За здирництво і хабарництво був повторно заарештований 12.05.1949 р. у Львові та засуджений.

19.11.1949 р. особлива нарада при Міністрі держбезпеки СРСР визначила Є. Басюку покарання за ст.ст. 54-2, 54-11 та 206-17 "а" КК УРСР - 25 років ВТТ, яке він відбував у Степовому і Піщаному таборах (Казахстан). У Степлагу допомагав адміністрації боротися з в’язнями—українцями, які згодом його вирахували й побили.

У період хрущовської "відлиги" комісія Президії Верховної Ради СРСР з розгляду справ на осіб ув'язнених у Карагандинському ВТТ, 28 травня 1956 р. звільнила Є. Басюка, знявши з нього судимість, а 10 вересня 1991 р. Прокуратура УРСР реабілітувала його.
Проживав у Ростовській обл., РРФСР. На сайті «Победители. Солдаты великой войны»** значиться в списку ветеранів ВВВ. Станом на 2005 р. був ще живий. Можливо живе й досі.

Батько: Басюк Михайло Іванович (у 1943 р. убитий німцями). Мати: Бондарчук Ганна (убита у 1944 р.). Дружина: Айрапетова Віра Авагімівна. Діти: Басюк Андрій (народ. 1947). Сам Басюк у листі на ім’я К.Ворошилова стверджував, що бійці УПА вбили його матір, сестру, двох братів, наречену і неодноразово намагалися вбити його самого.

Л-ра:
1.Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН і радянських сил спецоперацій. 1945—1980-ті роки. – Київ, 2007.— С. 292.
2.Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій – Т.1. Волинь і Полісся – Рівне, 2008. – С. 78-79, 86-87, 138-139,175, 189-190.
3.Іщук О., Огороднік В. - Генерал Микола Арсенич. Життя та діяльність шефа СБ ОУН – Коломия, 2010. – С. 128—129.
4.Літопис УПА. Нова серія. – Т.2. Волинь і Полісся:1943—1944. – Київ – Торонто, 1999. –С. 173, 347, 357, 406.
5.Літопис УПА. Нова серія. – Т.8. Волинь, Полісся, Поділля. УПА і запілля 1944—1946. – Київ – Торонто, 2006. – С.15, 24, 432.
6.Літопис УПА. Нова серія. – Т.9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами держбезпеки керівників ОУН і УПА. – Київ – Торонто, 2007. – С.110—138.
7.Літопис УПА. Нова серія. – Т.14. УПА і запілля на ПЗУЗ, 1943—1945. Київ—Торонто, 2010 – С.47–51

http://reibert.info/forum/archive/index.php?t-96922.html

Comments

( 1 comment — Leave a comment )
tristana073
Mar. 2nd, 2013 08:08 pm (UTC)
"СИДОРЧУК Мелетій, син Сергія, 1915 року народження, уродженець села ДЕРМАНЬ, псевдонім "ПЛАТОН", "ІЛЬКО", "КАЙДАШ" – агент НКВД з 1939 року, під кличкою "ІВАН". 14/XI-1944 року на допиті признався в такому:
За дорученням НКВД у 1939 році я виступаю з агітаційними промовами на мітингах для того, щоб заснувати колгоспи в селі ДЕРМАНЬ, організовую молодь, комсомол, видаю в руки НКВД за належність до ОУН таких осіб:
СКОРОПАДА Олексія – вчителя, КІСЕЛЬЧУКА Євгена – вчителя, АНДРУЩУКА Петра – селянина, МАРТИНЮКА Федора – лікаря; всі вони зі села ДЕРМАНЬ. Завдяки моїй старанності були вивезені в Сибір сім’ї: СКОРОПАДА Олексія і ГРУНТА.
Під час приходу німців я отримав наказ від начальника НКВД залишатися в селі ДЕРМАНЬ і провадити агентурну роботу під керівництвом СПІЧАКА Никифора, за псевдонімом "БИСТРОУМ". Від начальника НКВД СОЛОВЙОВА отримую інструкцію зв’язатися з німецькою поліцією і за її допомогою боротися з подальшою революційною боротьбою українського народу.
За допомогою німців я виконав підлу роботу.
а) Доніс німцям про місцезнаходження УПА в селі Лятшівка Остринського району, що призвело до сутички, в якій загинуло 4 особи селян.
б) У травні міс[яці] 1943 р. був визваний мною акт на село ДЕРМАНЬ Залужжя, завдяки якому німцями було замучено 64 особи й спалені всі господарства.
в) Після того як повстанці розбили Мізоч і забрали цукор.... у вересні 1943 року, я доніс, що цукор вивезли повстанці в напрямку села Мостів; це викликало бомбардування с. Мостів, де згоріло кілька господарств і кілька десятків кубометрів цукру.
г) Доніс німцям про знаходження літератури УПА в селі Кудринь, внаслідок чого німці замучили кількох поранених повстанців і медсестру "Олю".
д) За моїм доносом німці провели операцію в селі Ступні, де спалено 6 господарств, пограбована церква й заарештовано 6 селян, яких вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Я особисто причетний до спалення цілого села Бужі, і спалення декількох десятків господарств у селі Мізочі.
е) Мною організовано напад німців на село Дермань, внаслідок чого були спалені всі господарства вулиць Ховрунії, Юстіни і центр Дерманя.
ж) Мною були передані в руки німців такі особи:
МАКСИСЬ Соня – санітарка УПА, МАКСИСЬ Антон, сім’я "КОМАРА", ШАВРАНСЬКИЙ Антон – всі вони з села ДЕРМАНЬ.
з) 5/XI-1943 року я видав німцям дві криївки УПА в селі Суймах з кожухами і светрами.
и) Розбазарював зерно УПА і саботував обмолот зерна в Гурбах за допомогою своїх агентів ТРОХИМЧУКА Михайла з села Дермань і РОМАНЮКА Миколи з села Мізочі.
З приходом совєтів у 1944 р. я кілька разів зустрічаюся з СОЛОВЙОВИМ, дістаю визнання за проведену агентурну роботу і стаю керівником агентури в районах: Мізоч, Здовбиця, Остріг. Активно продовжую свою зрадницьку роботу, жертвою якої падають криївки з керівництвом і майном, криївки свідомих громадян і їх заховане від ворога майно.
Жертвою моєї агентури падають надрайонні провідники зі Здолбунівщини: СИМЕОН ЛОБОДА іЧОРНОМОРЕЦЬ разом з 15-ма своїми співробітниками, районний провідник Здолбунівського району ХРЕСНИЙ разом з 17-ма революціонерами й багато інших осіб.
Я готую операцію на членів організації і майно в селі Дермань на 6/II-1945 року, яка через мій арешт не відбулася.
Готую списки цивільного населення, яке ухилялося від мобілізації в Красну армію, і списки для вивезення в Сибір".
( 1 comment — Leave a comment )